Яким був річковий вокзал у Чернігові

Яким був річковий вокзал у Чернігові: фото 50-х років

у матеріалі Олени Билім : Історія міст України

Річковий вокзал у Чернігові колись був жвавим центром життя міста, що зв'язував його з іншими населеними пунктами річковими шляхами. Фотографії 50-х років минулого століття свідчать про його значну роль у пасажирських та вантажних перевезеннях.

Ця споруда, що символізувала зв'язок Чернігова з широким водним світом, відігравала ключову роль у торгівлі та подорожах. Історія річкового сполучення на Десні – це невіднятна частина минулого Чернігова, яка сягає своїм корінням углиб століть. Зручний та доступний водний транспорт був життєво важливим для економічного та соціального розвитку міста.

OBOZ.UA пропонує поглянути, яким був Чернігівський річковий вокзал у 50-х роках минулого століття.

Історія чернігівської пристані, а згодом і річкового порту, тісно пов'язана з етапами розвитку самого міста. За твердженнями деяких дослідників, ще князі та воїни використовували це місце для своїх потреб. Приблизно з XII століття чернігівська пристань вже на постійній основі обслуговувала вантажні та пасажирські перевезення. Річкове судноплавство в той час забезпечувало критично важливі можливості для торгівлі, товарообміну та пересування, особливо у теплу пору року.

Справжня річкова пристань у Чернігові почала функціонувати наприкінці XVIII століття, коли Десна стала головною водною артерією, що з'єднувала місто з іншими регіонами. Перший пароплав з'явився на Десні у 1846 році, а регулярне судноплавство розпочалося у 1860-х роках. Навігація тривала близько восьми місяців – з кінця березня до початку листопада. Подорож водним шляхом до Києва займала 13 годин, а зворотний шлях проти течії – на три години довше. Ціна квитка на початку XX століття становила 3 рублі для першого класу, що робило річковий транспорт найдоступнішим видом пересування.

У 1860 році пристань була значно розширена та оновлена, розмістившись біля підніжжя Валу, де згодом і виник річковий порт. Вона обслуговувала як пасажирські, так і вантажні судна, включаючи баржі на гребному та вітрильному ходу. На початку XX століття пароплавне сполучення між Черніговом і Києвом значно покращилося, з'явилися проміжні причали, а подорож була вдвічі дешевшою, ніж залізницею.

У 1898 році пароплави почали курсувати за регулярним маршрутом Чернігів – Новгород-Сіверський – Чернігів, використовуючи, зокрема, великий пароплав "Чикаго". У зв'язку з інтенсифікацією перевезень, на початку XX століття було розмежовано пристані: пасажирська перемістилася вище за течією, а вантажна залишилася традиційно нижче. Перший двоповерховий Чернігівський річковий вокзал із кафетерієм та рестораном був збудований у 1935 році, перетворивши Чернігів на значне портове місто.

Після Другої світової війни, на початку 1950-х років, на території річкової пристані з'явився новий, другий за рахунком, річковий вокзал, який мав характерну форму корабля. Саме звідси розпочалися регулярні пасажирські рейси теплохода "Чернігів-Київ", а згодом – швидкісні судна на підводних крилах, такі як "Ракета" та "Зоря". Річковий порт у Чернігові був заснований у серпні 1964 року, ставши важливим елементом транспортної інфраструктури УРСР.

1960-ті та 1970-ті роки вважаються "золотим часом" в історії Чернігівського річкового порту. Підприємство активно транспортувало будівельні матеріали Десною, Дніпром та Дунаєм, а також виконувало судноремонтні роботи. Тривалість навігації сягала 240 днів на рік, а порт міг приймати вантажні судна з осадкою до 1,6 метра і довжиною до 75 метрів, переробляючи до 0,5 мільйона тонн вантажів щороку.

На початку 1980-х років було ухвалено рішення про будівництво нового, третього за рахунком, Чернігівського річкового вокзалу. Ця будівля у футуристичному стилі блакитного кольору, площею 6766 квадратних метрів, стала однією з найцікавіших споруд річкових вокзалів, що збереглися в Україні.

Проте з настанням незалежності України та економічними труднощами, діяльність порту почала занепадати. У 1993 році було створено ВАТ "Чернігівський річковий порт", але це не змінило ситуацію. Товарообіг постійно зменшувався, і до 2012 року ВАТ "Чернігівський річковий порт" фактично припинив свою діяльність.

---